Не за горами початок нового навчального року. Чимало малюків уперше переступлять поріг дитсадка. Великими допитливими очима будуть вони споглядати усе навколо. Найчастіше дошкільнята не розуміють, як інтерпретувати ці картинки. Їхня невизначеність виливається у капризи, хвороби. Загартовані педагоги зціплюють зуби, а замучені батьки винувато оглядаються по сторонах.
— У якому віці краще віддавати дитину в дитячий садок?
— Психологи рекомендують відводити дитину в садочок після 3-х років. Такі міркування пов'язані з фізіологічною зрілістю дитини. Саме в цьому віці діти починають більш-менш осмислено поводитися з їжею, горщиком. У цьому віці також спостерігається подовження так званої психологічної пуповини, виникає зацікавленість у своїх однолітках та зароджується бажання співпрацювати.
— Психологічна пуповина — це дистанція між батьками та дітьми?
Так, і вона має подовжуватись. Три роки — це якраз початок періоду сепарації, яка повинна відбуватися між мамою та дитиною. Коли батьки занадто довго тримають дитину біля себе, у майбутньому їй буде значно важче стати самостійною. У деяких людей цей процес затягується, або може й узагалі не відбутися. Часом хлопчики й дівчатка прив'язані до своїх батьків і в 30,і в 40 років.
— Чи правда, що на емоційному рівні дитина більше підготовлена до дитсадка, ніж мама?
— Так, проблема № і — це адаптація батьків. Вони дуже часто хвилюються і передають свою тривогу дитині.<\p> От уявіть, мама вперше віддає дитину в садочок. Ми як дорослі люди розуміємо, що таке садочок, більш-менш уявляємо, як працює ця структура. Для дитини це — абстракція. Це як для дорослої людини згадати дуже складний термін і сказати, що завтра ти підеш туди. От, наприклад, завтра ти підеш до протоплазми (сміється). Це викликає хаос у нашій голові: «А що то є? А що зі мною там будуть робити?» Отож, перш ніж сказати дитині, що вона йде в дитсадок, треба пояснити їй, для чого він створений. Украй важливо слідкувати за подачею першої інформації, адже це вкрай важливий момент.
— Як ви радите батькам говорити з дитиною про дитячий садочок?
— Є два типи батьків. Одні говорять: «От тобі садочок. Там є режим. Ти будеш згідно з режимом спати, їсти, ходити на прогулянку, відвідувати заняття». Тобто ми одразу поміщаємо малюка в якісь рамки. У дитини одразу виникає цілком зрозумілий супротив: «А якщо я не захочу?». Садочок слід окреслювати як дружній простір. Це складніше, адже більшість мам до цього моменту вже встигли начитатися заміток про різні інциденти у ДНЗ, проникнутись істерією деяких матусь на форумах. Побутує загальний суспільний меседж, що садочок — це щось небезпечне. І, відповідно, мама, якщо і хоче дитині донести щось добре про садочок, все одно подає це з позиції: «У садочку все буде добре, але якщо тебе будуть бити — дай здачі». І дитина йде в цей простір з думкою про те, що її там битимуть, і вона повинна бути готовою дати здачі. Тому перш ніж нав'язувати малюку певну думку, потрібно прийняти її самим.
— Коли необхідно «словесно» готувати дитину до садочка?
— За кілька місяців до першого візиту. Для цього кожну ситуацію, що виникає вдома, на вулиці слід використовувати як навчально-ілюстративну. Слід переконати дитину, що садочок — це таке місце, де все зроблено для зручності та комфорту дітей.
Наприклад:
1. Звичайна прогулянка на вулиці. Дитина замастила руки.
— Ой, поглянь, а нам нема, де помити ручки! А в садочку є спеціальні раковини, де це завжди можна зробити.
2. Мама займається своїми справами. Дитина їй надокуча, просить погуляти, погратися з нею.<\p> — Бачиш, я зараз зайнята і не можу приділити тобі стільки часу. А садочок — це таке місце, де люди завжди мають час, щоб погратися з тобою. Щоразу потрібно наголошувати, що у садочку буде спеціальна шафка, ліжечко, створені лише для тебе. Одним словом, потрібно зробити так, щоб дитина йшла в садочок не із пересторогою, а з бажанням. Мовляв, там буде щось класне, і я цього теж хочу.
