ВІТАЮ ВАС, ШАНОВНІ БАТЬКИ!
Я, Дробот Надія Олексіївна, практичний психолог нашого «Проліска» запрошую вас до рубрики «Поради психолога».
Відразу хочу зазначити, що я не медпрацівник (не плутаємо з психіатром), тому не ставлю діагнози і не призначаю лікування.
Практичний психолог – хто це? Розгляньмо разом!
Міфи про практичних психологів
Міф 1. Психолог вирішує за людей їхні проблеми. Аж ніяк. Психолог лише створює такі умови, за яких людина сама зможе вирішити свої проблеми. Сюди ж варто додати, що психолог працює лише з тими людьми, які звертаються особисто. І допомогти він може лише в тому випадку, коли людина готова змінити себе, а не навколишній світ.
Міф 2. Психолог може вирішити всі проблеми. Варто знову ж зазначити, що психолог не вирішує проблеми своїх клієнтів, а допомагає їм самим знайти вихід. Найкращих результатів можна досягти, коли клієнт і психолог зуміли встановити довірливі стосунки і обоє зосереджені на роботі над певною проблемою.
Міф 3. Послуги психолога — для психічно нездорових людей. Звернення за допомогою до психолога — не є ні показником слабості, ні знаком психічного нездоров'я. Психологи працюють зі здоровими людьми. Однак періодично всі люди потребують підтримки й допомоги зі сторони. У нашій культурі ще не прижилася традиція звернення до психологів. Замість цього прийнято приходити за допомогою до друзів або заливати проблеми алкоголем. Вибір завжди за людиною. Психолог не нав'язує своїх послуг.
Міф 4. У психолога не може бути своїх проблем. Якби - то! Психологи — теж люди. Не будемо про це забувати. Сказати, що в психолога не може бути особистих проблем, це однаково, що сказати: лікар - терапевт не може застудитися. Психолог вміє ефективно вирішувати власні проблеми самостійно, а також може звертатися за допомогою до своїх колег. І в цьому немає нічого негожого, адже мудрість не стільки в тому, щоб усе вирішувати самому, скільки в тому, щоб вирішити найкращим способом і з найменшою затратою нервів. Упевненість у собі — це здатність як надавати допомогу тоді, коли ти можеш це зробити, так і попросити про неї, коли самому не під силу.
Міф 5. Психологи — безвідмовні добряки, готові допомагати усім у будь - який час і за будь - яких обставин. Деякі люди думають, що психологи — свого роду месії, які відчувають потребу віддати життя на служіння людям і жертвувати собою заради всіх і всього. Насправді, психолог — це професія. І хоч ця професія і пов'язана з наданням підтримки й допомоги людям, але власне психолог зовсім незобов'язаний перетворювати свою професійну діяльність у стиль життя. Психолог — це не та людина, що буде потакати всім людським забаганкам і примхам. Він краще за всіх знає, що має право бути самим собою, точно так, як і всі інші люди.
Міф 6. Психолог може дати таку пораду, що відразу вирішить будь - яку проблему. Психологи не дають порад. Поради можна одержати де завгодно. Лише сама людина знає, що для неї краще. Психолог тільки намагається допомогти їй знайти в собі сили, побачити їх і усвідомити Тож варто чітко розмежовувати стереотипні уявлення та реальне життя, у якому ми з вами живемо!
Отже, коли потрібно звертатися до психолога? Основним і головним чинником звернення до психолога є почуття вашого комфорту. Якщо вам не комфортно з власною дитиною; якщо ви не знаєте, як впоратися з дитячими примхами, істериками, свавіллям; якщо ваша родина опинилась в стресовій ситуації; якщо ваша дитина стала жертвою чи свідком жорстокого поводження; якщо ви не впевнені в ефективності обраного вами стилю виховання – не зволікайте зі зверненням. Основні моменти, коли батькам бажано відвідати психолога: адаптація дитини до дитячого садочка, психологічна готовність дитини шестирічного віку до навчання в школі.
АДАПТАЦІЯ
Адаптація - це пристосування організму до нових обставин, а для дитини дитячий садок є новим, незвіданим простором.
До 2 - 3 років у дитини нема досвіду спілкування з однолітками. У цьому віці дорослі є для дитини і партнером по грі, і прикладом для наслідування, і задовольняють її потребу в увазі та співпраці. Однолітки цього ще не можуть, оскільки самі цього потребують. Тому дитина не може швидко адаптуватися до дитячого садка, тому що сильно привязана до матері і її зникнення викликає бурхливий протест малюка, особливо якщо дитина емоційно чутлива.
Середній строк адаптації становить:
- у яслах -7-10 днів;
- в дитячому садку в 3 роки - 2 - 3 тижні;
- у старшому дошкільному віці - 1 місяць.
Кожна дитина по - різному реагує на нову ситуацію, але є загальні ознаки. Завжди нелегко звикають до дитячого садка єдині в сім'ї діти, особливо надто опікувані, залежні від матері, невпевнені в собі. Також причиною, що ускладнює адаптацію, є конфлікти в родині, тому що діти засвоюють негативні риси поведінки батьків і це ускладнює їх відносини з однолітками. Процес адаптації дитини до дитячого садка, крім визначеної тривалості в часі, яка є різною для кожної дитини, має кілька основних етапів:
1 «Шторм» - у відповідь на комплекс нових впливів всі системи організму дитини відповідають бурхливою реакцією і значним напруженням. Підвищуються збудливість, тривожність, можливо підвищення агресії або відходження у себе. Погані сон, апетит, настрій. Фізіологічна і психологічна «буря» триває від 2 - 3 днів до 1 - 2 місяців.Що в цей час відбувається з дитиною? Вона плаче, кричить, влаштовує істерики, варто тільки мамі від неї відійти, спокійний сон стає тривожним, апетит погіршується або зникає взагалі, мова стає невиразною, дитина перестає правильно вимовляти слова, звуки, може почати відповідати замість фраз односкладовими словами.
2. «Вщухає Шторм» - період нестабільного пристосування, коли дитячий організм шукає оптимальні варіанти реакції на зовнішні фактори. Дитина продовжує придивлятися до нового оточення, намагається долучитися до спільної діяльності інших дітей, стає більш активною, зацікавленою, врівноваженою. Цей період триває від 1 тижня до 2 - 3 місяців.Що в цей час відбувається з дитиною? Дитина бачить, що нове оточення не агресивне, не небезпечне, а дуже навіть цікаве і пробує з ним подружитися. Оскільки дитина поступово заспокоюється, то до неї повертається колишній сон і апетит, засвоївши циклічність прощань і зустрічей з мамою, дитина спокійніше переживає розставання з нею, вщухають істерики.
3. «Штиль» - період відносно стабільного пристосування. Організм знаходить найбільш сприятливі варіанти реагування на нові умови життя, режим дня, спілкування. У цей період дитина починає активно засвоювати нову інформацію, встановлювати контакти, брати реальну участь у заняттях. Також в цей період зменшується захворюваність, стабілізуються сон, апетит, настрій. Цей період триває від 2 - 3 тижнів до півроку.
